Байгород

Ми, байгородці, ніколи не любили тимчасової влади, себто всіх тих, що, зайшовши у гості, хотіли покласти на нас свої носилки і повісити на нашу вішалку шинелю і кобуру нагана. Ні, їм доводилось у нас спати в передній, не знаючи, хто їх збудить ранком. А згадуючи, що ми – місто величеньке, звише півсотні тисяч, легко поставити крапку: так, кожна така влада мала з нами клопіт. Ми знаємо, що наше місто, розлігшися на річці головою до сходу, подібне до прекрасної дівчини, що потягається ранком на дівочій постелі, розметавши ковдру і затуляючи очі руками від світла. Непорядок у кімнаті, неприбрано, а дівчина не встає собі, засинає, підклавши руку під рожеву щоку. Так місто ранком завивається в пару з млинів, в дим і в тумани, що їх нажене вітер зі степу.
- Жанр:Литература 20 века
- Издательство:Фоліо
- Год: 2012
- Страницы: 70
- Формат: fb2, epub, pdf, txt
Советуем прочитать похожую литературу

Аравійська пустеля

Історичні Буйди Львова. Філософські казки. Двірнича Cпілка

Соняшник. Поезії 1960–1970 років

Проект «Україна». Австрійська Галичина

Крила. Поезії 1980–1990 років
